Перед  учителем  стоїть  декілька  важливих  питань. Перше: якою  повинна  бути  людина,  спроможна  забезпечити  сталий  розвиток? 

              Звичайно,  вона  повинна  бути  щасливою,  жити  в  гармонії  з  собою,  суспільством,  природою. Людина  повинна  бути  здоровою.  Такою  вона  може  стати  в  здоровому  суспільстві  на  здоровій  планеті. Людина  повинна  бути  соціально  активною,  дієвою  та  відповідальною  за  свої  дії,  чітко  усвідомлювати  їх  наслідки.

Отже,  перед  учителем  стоїть  задача  зорієнтувати  свого  учня  на  здоровий  спосіб  життя,  здорове  та  природозбережувальне  ставлення  до  навколишнього  середовища й  допомогти  учню  в  цьому.

Друге  питання: як  організувати  навчальний  процес,  щоб  виховати,  виростити  людину, спроможну  забезпечити  сталий  розвиток  суспільства?

             Емпауермент-педагогіка  дає  можливість  вирішити  це  питання. Складовими  елементами  її  є  теоретичні  знання  щодо  концепції  стійкого  розвитку  та  її  частин,  практичний  досвід  учнів,  їхня  мотивація  та  самооцінка,  дії  щодо  змін  власного  стилю  життя.

            Основні  принципи  емпауермент-педагогіки  полягають  в  тому,  що  людині,  яка  навчається,  створюють  умови  для  психологічного  комфорту  в  процесі  навчання,  підвищення  впевненості  та  відповідальності  за  свої  результати,  набуття  умінь  контролювати  ситуацію,  виникнення  ентузіазму  і  почуття  задоволення  від  групової  та  індивідуальної  роботи  та  її  результатів. Для  цього  використовуються  активні методи  роботи.

Провідною  формою  навчання  є  співпраця  учнів  у  малих  групах  з  метою  розв’язання  проблем  і  самостійне  навчання,  набуття  досвіду  поведінки,  що  орієнтована  на  стійкий  розвиток.

             Основні  методичні  прийоми – проведення  аудиту:  своєрідного дослідження  особистої  території  дитини   та  її  родини.  Аудит – це  дія,  аналіз  свого  досвіду  за  допомогою  питань,  взятих  з  підручника  або  поставлених  вчителем.

             Постановка  перед  учнями  проблемних  питань  спонукає,  мотивує   їх  до  пошуку  відповідей – самостійного  здобування  знань. Маючи  знання,  учні  більш  готові  до  нових  викликів  і  наступних  дій.

 Таким  чином,  діяльність дітей  спрямована  на  навчання  в  дії  й  для  дії,  тобто  оволодіння   учнями  усіма  навичками,  необхідними  для  того,  щоб  діяти.

           Мова  емпауермент-педагогіки – це  мова  підтримки.

           Діяльність  учителя  має  свої  особливості. Потенціал  розвитку  навчально-пізнавальної  самостійності  школярів  забезпечується  виконанням  вчителем  особливих  функцій,  а  саме:

• ентузіаста  ( залучає  учнів  до  діяльності,  підвищує  їхню  мотивацію,  підтримує,  заохочує,  спрямовує  до  реалізації  поставленої  мети);

• порадника (допомагає  учням  знайти  оптимальний  напрям  діяльності  відповідно  до  їх  психологічних,  соціальних,  пізнавальних  потреб);

• носія  інформації (володіє  знаннями  й  вміннями  в  кількох  сферах,  надає  індивідуальні  й  групові  консультації);

• керівника (організовує  діяльність  учнів,  створює  для  неї  відповідні  умови,  забезпечує  відповідними  ресурсами, підтримує  контакт  з  батьками  та  іншими  учасниками  освітнього процесу);

• координатора ( допомагає  учням  виконувати  роботу  відповідно  до  запланованого,  сприяє  налагодженню  контактів,  підтримує  зворотній  зв'язок);

• експерта (аналізує  процес  і  результати  виконаного).

         Найважливішим  для  педагога  є  передбачення  цілісного  процесу

діяльності  учнів,  прогнозування  її  результатів.  Тому  спочатку  вчителю   самому  варто  знайти  відповіді  на  ряд  питань,  а  саме:

1. Для  чого  організовується  діяльність?

2. Які  дії  мають  бути  опановані  учнями?

3. Чи  буде  зрозумілою  для  учнів  висунута  проблема?

4. Які  знання  й  уміння  потрібні  учням  для  роботи?

5.Якими  новими уміннями  й  навичками  вони  оволодіють  у  процесі  діяльності?

           Коли  педагог  висуває  перед  учнями  проблему,  то  має  донести  до  їхньої  свідомості,  по-перше,  важливість  розв’язання  завдань  у  конкретній  ситуації;  по-друге,  допомогти  усвідомити  власну  зацікавленість  та  виявити  готовність  брати  участь  у  спільній  роботі.  Учитель  дає  зрозуміти,  що  відповідний  результат  можна  одержати  за  умови  узгодженості  дій,  цілеспрямованості, активності,  дослідницького  підходу  до  діяльності.

     Важливим  моментом  є  відображення   успіхів   учнів  у  їх  діяльності,  адже  це  вказує  на  розвиток  дітей.